CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
4 Цар. 19
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Четвёртая хроника царств

Глава 19

1 Когда царь Езекия услышал это, он разорвал на себе одежду, оделся в рубище и пошёл в храм Вечного.

2 Он послал распорядителя дворца Элиакима, писаря Шевну и главных священнослужителей, одетых в рубище, к пророку Исаии, сыну Амоца.

3 Они сказали ему: – Так говорит Езекия: «Сегодня день беды, наказания и бесчестия, словно дитя вот-вот должно родиться, а родить не хватает сил.

4 Может быть, Вечный, твой Бог, услышит все слова главного виночерпия, которого его господин, царь Ассирии, послал глумиться над живым Богом, и накажет его за слова, которые услышал Вечный, твой Бог. Вознеси же молитву за тех, кто ещё жив!»

5 Когда приближённые царя Езекии пришли к Исаии,

6 тот сказал им: – Скажите своему господину: Так говорит Вечный: «Не бойся того, что ты слышал, – тех слов, которыми оскорбляли Меня слуги царя Ассирии.

7 Вот, Я нашлю на него такой дух, что при одном известии он немедленно вернётся в свою страну, где Я судил ему пасть от меча».

8 Когда главный виночерпий услышал, что царь Ассирии оставил Лахиш, он вернулся и нашёл царя осаждающим Ливну.

9 Синаххериб получил весть о том, что Тирхака, царь Эфиопии, идёт на него войной. Тогда он опять послал к Езекии послов, чтобы сказать:

10 – Скажите Езекии, царю Иудеи: «Не давай Богу, на Которого ты надеешься, обманывать тебя, когда Он говорит: „Иерусалим не будет отдан царю Ассирии“.

11 Ты же слышал о том, что цари Ассирии сделали со всеми странами, предав их полному уничтожению. А разве ты уцелеешь?

12 Разве боги народов, которые были истреблены моими предками, боги городов Гозана, Харрана, Рецефа и народа Эдена, который был в Телассаре, спасли их?

13 Где теперь царь Хамата, царь Арпада, цари Сепарваима, Ены или Иввы?»

14 Езекия получил письмо через послов и прочитал его. Тогда он пошёл в храм Вечного и развернул его перед Вечным.

15 Езекия молился Вечному: – О Вечный, Бог Исраила, восседающий на херувимах, . лишь Ты – Бог над всеми земными царствами. Ты создал небо и землю.

16 Склони, Вечный, ухо Своё и услышь; открой, Вечный, глаза Свои и взгляни; услышь слова Синаххериба, которые он послал, чтобы глумиться над живым Богом.

17 Правда, Вечный, что ассирийские цари погубили эти народы и их страны,

18 бросили их богов в огонь и уничтожили их, потому что то были не боги, а только дерево и камень, обработанные руками человека.

19 И теперь, Вечный, наш Бог, молю, избавь нас от его руки, чтобы все земные царства узнали, что только Ты, Вечный, – Бог!

20 И Исаия, сын Амоца, послал сказать Езекии: – Так говорит Вечный, Бог Исраила: «Я услышал твою молитву против Синаххериба, царя Ассирии».

21 И вот слово, которое сказал о нём Вечный:
– Девственная дочь Сиона презирает тебя, над тобой смеётся.Дочь Иерусалима вслед тебе головой качает.

22 Ты над кем глумился, кого оскорблял? На кого ты повысил голоси глаза надменные поднял? На святого Бога Исраила!

23 Через своих послов ты глумился над Владыкой.Ты сказал: «Со множеством моих колесниця поднялся на горные вершины, на дальние склоны Ливана.Я срубил его высочайшие кедры, его лучшие кипарисы.Я достиг его самых отдалённых мест, его наилучших лесов.

24 Я копал колодцы и пил воду чужих земель.Ступнями своих ног я иссушил все реки Египта».

25 Разве ты не слышал? Я давно это определил, задумал в древние дни.Теперь Я это исполнил, дав тебе превратить укреплённые города в груды развалин.

26 Их жители обессилены, испуганы и опозорены.Они недолговечны, как растения в поле, как нежные зелёные побеги,как трава, пробившаяся на крыше, опалённая, прежде чем вырасти.

27 Но Я знаю, когда ты встаёшь или садишься, когда выходишь или входишь, и как ты яришься на Меня.

28 За твою ярость против Меня и за твою надменность, что достигла Моих ушей,Я продену в твой нос Моё кольцо, и вложу в твой рот Мои удила,и верну тебя назад той дорогой, которой ты пришёл.

29 Это будет тебе знамением, Езекия:
В этом году вы будете есть то, что вырастет само собой, а в следующем году то, что вырастет из этого.Но в третий год сейте и жните, сажайте виноградники и ешьте их плоды.

30 Уцелевшие жители Иудеи опять пустят корни и принесут плоды.

31 Ведь из Иерусалима выйдет остаток, и с горы Сион – уцелевшие.Это сделает ревность Вечного, Повелителя Сил.

32 Поэтому Вечный говорит о царе Ассирии так:
– Он не войдёт в этот город и не пустит сюда стрелы.Он не приступит к нему со щитом и не насыплет против него осадного вала.

33 Он вернётся той же дорогой, какой пришёл, он не войдёт в этот город, – возвещает Вечный. –

34 Я защищу этот город и спасу его, ради Себя и ради Моего раба Давуда.

35 В ту же ночь Ангел Вечного вышел и предал смерти в лагере ассирийцев сто восемьдесят пять тысяч человек. Когда на следующее утро люди проснулись, то увидели повсюду мёртвые тела.

36 Тогда Синаххериб, царь Ассирии, снял лагерь и ушёл. Он возвратился домой и жил в Ниневии.

37 Однажды, когда он поклонялся в храме своего бога Нисроха, его сыновья Адрам-Малик и Сарецер поразили его мечом и бежали в араратскую землю. И царём вместо него стал его сын Асархаддон.

2-а царiв

Розділ 19

1 І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.

2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!

4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?

12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!

16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!

17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.

18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!

22 Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!

23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.

24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...

26 А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...

27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.

28 За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.

30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.

31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!

32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!

33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!

34 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!

35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!

36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.

37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Четвёртая хроника царств

Глава 19

2-а царiв

Розділ 19

1 Когда царь Езекия услышал это, он разорвал на себе одежду, оделся в рубище и пошёл в храм Вечного.

1 І сталося, як почув це цар Єзекі́я, то розде́р свої шати та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому.

2 Он послал распорядителя дворца Элиакима, писаря Шевну и главных священнослужителей, одетых в рубище, к пророку Исаии, сыну Амоца.

2 І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Ісаї, Амосового сина.

3 Они сказали ему: – Так говорит Езекия: «Сегодня день беды, наказания и бесчестия, словно дитя вот-вот должно родиться, а родить не хватает сил.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та нару́ги! Бо підійшли діти аж до виходу утро́би, та немає сили породити!

4 Может быть, Вечный, твой Бог, услышит все слова главного виночерпия, которого его господин, царь Ассирии, послал глумиться над живым Богом, и накажет его за слова, которые услышал Вечный, твой Бог. Вознеси же молитву за тех, кто ещё жив!»

4 Може почує Господь, Бог твій, всі слова́ великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на обра́зу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова́, які чув, а ти принесе́ш молитву за рештку, що ще знахо́диться“.

5 Когда приближённые царя Езекии пришли к Исаии,

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 тот сказал им: – Скажите своему господину: Так говорит Вечный: «Не бойся того, что ты слышал, – тех слов, которыми оскорбляли Меня слуги царя Ассирии.

6 І сказав їм Іса́я: „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя!

7 Вот, Я нашлю на него такой дух, что при одном известии он немедленно вернётся в свою страну, где Я судил ему пасть от меча».

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, — і ве́рнеться до свого краю. І Я вражу́ його мече́м у його кра́ї“.

8 Когда главный виночерпий услышал, что царь Ассирии оставил Лахиш, он вернулся и нашёл царя осаждающим Ливну.

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 Синаххериб получил весть о том, что Тирхака, царь Эфиопии, идёт на него войной. Тогда он опять послал к Езекии послов, чтобы сказать:

9 А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Ось він вийшов воювати з тобою!“ то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 – Скажите Езекии, царю Иудеи: «Не давай Богу, на Которого ты надеешься, обманывать тебя, когда Он говорит: „Иерусалим не будет отдан царю Ассирии“.

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: „Нехай не зво́дить тебе Бог твій, що ти наді́єшся на Нього, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ты же слышал о том, что цари Ассирии сделали со всеми странами, предав их полному уничтожению. А разве ты уцелеешь?

11 Ось ти чув, що́ зроби́ли асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урято́ваний?

12 Разве боги народов, которые были истреблены моими предками, боги городов Гозана, Харрана, Рецефа и народа Эдена, который был в Телассаре, спасли их?

12 Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Где теперь царь Хамата, царь Арпада, цари Сепарваима, Ены или Иввы?»

13 Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 Езекия получил письмо через послов и прочитал его. Тогда он пошёл в храм Вечного и развернул его перед Вечным.

14 І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одного листа перед Господнім лицем.

15 Езекия молился Вечному: – О Вечный, Бог Исраила, восседающий на херувимах, . лишь Ты – Бог над всеми земными царствами. Ты создал небо и землю.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: „Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херуви́мах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса́ та землю!

16 Склони, Вечный, ухо Своё и услышь; открой, Вечный, глаза Свои и взгляни; услышь слова Синаххериба, которые он послал, чтобы глумиться над живым Богом.

16 Нахили́, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога!

17 Правда, Вечный, что ассирийские цари погубили эти народы и их страны,

17 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили ті народи та їхній край.

18 бросили их богов в огонь и уничтожили их, потому что то были не боги, а только дерево и камень, обработанные руками человека.

18 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

19 И теперь, Вечный, наш Бог, молю, избавь нас от его руки, чтобы все земные царства узнали, что только Ты, Вечный, – Бог!

19 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

20 И Исаия, сын Амоца, послал сказать Езекии: – Так говорит Вечный, Бог Исраила: «Я услышал твою молитву против Синаххериба, царя Ассирии».

20 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Госпо́дь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

21 И вот слово, которое сказал о нём Вечный:
– Девственная дочь Сиона презирает тебя, над тобой смеётся.Дочь Иерусалима вслед тебе головой качает.

21 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Горду́є тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка́ Єрусалиму!

22 Ты над кем глумился, кого оскорблял? На кого ты повысил голоси глаза надменные поднял? На святого Бога Исраила!

22 Кого лаяв ти та ображав, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? — На Святого Ізраїлевого!

23 Через своих послов ты глумился над Владыкой.Ты сказал: «Со множеством моих колесниця поднялся на горные вершины, на дальние склоны Ливана.Я срубил его высочайшие кедры, его лучшие кипарисы.Я достиг его самых отдалённых мест, его наилучших лесов.

23 Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із бе́зліччю своїх колесни́ць я вийшов на го́ри високі, на боки Ливану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і ви́йду аж на вершо́к його на нічліг, — у гущину́ його саду.

24 Я копал колодцы и пил воду чужих земель.Ступнями своих ног я иссушил все реки Египта».

24 Я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

25 Разве ты не слышал? Я давно это определил, задумал в древние дни.Теперь Я это исполнил, дав тебе превратить укреплённые города в груды развалин.

25 Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створи́в? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румо́вищ обертаєш їх...

26 Их жители обессилены, испуганы и опозорены.Они недолговечны, как растения в поле, как нежные зелёные побеги,как трава, пробившаяся на крыше, опалённая, прежде чем вырасти.

26 А ме́шканці їхні безсилі, настрашені та побенте́жені. Вони стали, як зілля оте польове́, мов трава зеленіюча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло...

27 Но Я знаю, когда ты встаёшь или садишься, когда выходишь или входишь, и как ты яришься на Меня.

27 І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обу́рення.

28 За твою ярость против Меня и за твою надменность, что достигла Моих ушей,Я продену в твой нос Моё кольцо, и вложу в твой рот Мои удила,и верну тебя назад той дорогой, которой ты пришёл.

28 За твоє проти Мене обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до ушей Моїх, то на ні́здрі твої Я сережку привішу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

29 Это будет тебе знамением, Езекия:
В этом году вы будете есть то, что вырастет само собой, а в следующем году то, что вырастет из этого.Но в третий год сейте и жните, сажайте виноградники и ешьте их плоды.

29 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року — саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід.

30 Уцелевшие жители Иудеи опять пустят корни и принесут плоды.

30 А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить корі́ння додолу, і свого плода́ дасть уго́ру.

31 Ведь из Иерусалима выйдет остаток, и с горы Сион – уцелевшие.Это сделает ревность Вечного, Повелителя Сил.

31 Бо з Єрусалиму вийде позоста́ле, а рештки — від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це!

32 Поэтому Вечный говорит о царе Ассирии так:
– Он не войдёт в этот город и не пустит сюда стрелы.Он не приступит к нему со щитом и не насыплет против него осадного вала.

32 Тому́ так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста оцього, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле!

33 Он вернётся той же дорогой, какой пришёл, он не войдёт в этот город, – возвещает Вечный. –

33 Якою дорогою при́йде, то нею пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, говорить Господь!

34 Я защищу этот город и спасу его, ради Себя и ради Моего раба Давуда.

34 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба“!

35 В ту же ночь Ангел Вечного вышел и предал смерти в лагере ассирийцев сто восемьдесят пять тысяч человек. Когда на следующее утро люди проснулись, то увидели повсюду мёртвые тела.

35 І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось — усі мертві тру́пи!

36 Тогда Синаххериб, царь Ассирии, снял лагерь и ушёл. Он возвратился домой и жил в Ниневии.

36 А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневі́ї.

37 Однажды, когда он поклонялся в храме своего бога Нисроха, его сыновья Адрам-Малик и Сарецер поразили его мечом и бежали в араратскую землю. И царём вместо него стал его сын Асархаддон.

37 І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мече́м, а самі втекли́ до кра́ю Арара́т. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

1.0x